Вони потрапили на фронт зовсім молодими – у двадцять з невеликим. Дві війни розділяють понад сім десятків років. Проте головні цінності залишилися незмінними: любов до Батьківщини, гідність, справжня чоловіча дружба.  Ветеран Другої світової Павло Кришень та атошник Василь Клименко розуміють один одного з півслова. Боєць прийшов привітати дідуся з річницею перемоги та проговорив з ним більше години. Про важкі бої, поранення, патріотизм. А ще – такі різні й такі схожі дві долі.

Атошник Василь Клименко ставить питання ветерану зі знанням справи. Про зброю, засоби захисту солдат, перші дні на фронті. Зізнається: розмовляти зі старшим товаришем вже маючи військовий досвід набагато цікавіше.

«Я потрапив на фронт у 22. Служив у 93-й бригаді, штурмував Пєски, був у Донецькому аеропорту. Після демобілізації пішов на контрактну службу і зараз знову на передових позиціях. Який дембель, коли поряд з рідним Дніпропетровськом іде війна», – розповідає хлопець.

Так само у 1941-му розмірковував і двадцятирічний Павло Кришень. На фронт Другої світової пішов добровольцем. Розумів: потрібно захищати Батьківщину. Не раз був поранений. Проте тільки-но одужавши, знову поспішав на допомогу товаришам.  За «військову кар’єру» чоловік встиг побувати у піхоті, був кулеметником та танкістом.

«Я розумію, про що говорить Павло Федорович. Знаю, що таке бути танкістом, бо сам служив оператором БМП. Цікаво було послухати ветерана. Виявляється, у Другу світову все було так само, як зараз. Мені також найбільше запам’ятався перший бій. І страшно було, і великі дядьки теж плакали», – згадує атошник Василь Клименко.
 
Молодий хлопець та сивоволосий дідусь потискають один одному руки. Їх військові долі, які розділяють десятки років, схожі. Обидва чоловіки не вважають себе героями. Кажуть: зробили те, що мали.

«Я не шкодую, що пройшов війну. Я любив Україну і вчинив як громадянин своєї Вітчизни, – поділився ветеран Павло Кришень. – Пишаюся тими хлопцями, які сьогодні ризикують життям. Це гідні чоловіки. Їх потрібно шанувати, адже таких людей небагато».

_1_14623430382710-1086

Атошник Василь Клименко прийшов привітати ветерана Другої світової з річницею перемоги.

_1_146234303827117-46C6

У гості – не з пустими руками.

_1_146234303827133-4C74

Павло Кришень розповів хлопцю безліч цікавих історій про війну.

_1_146234303827145-4A5C

Про те, що довелося пройти багато років тому.

_1_146234303828661-3380

Про людські долі, незламну силу волі та надію.

_1_146234303828677-36AA

У героя – десятки орденів та медалей.

_1_146234303828695-4C0C

Найдорожчий серцю – Орден Слави.

_1_1462343038286112-2CC2

Міцні обійми на прощання.